ДОКТРИНА   ДЕРЖАВНОСТІ

КУЛЬТУРА

В нашій політичній реальності ми маємо пустоту у ніші ідеологій як інтелектуальної осмисленості суспільного поступу. У нашому соціумі маємо надзвичайну інтелектуальну кризу і, відповідно, у сфері політичної аналітики та використання її результатів у політичному стратегуванні.

Як наслідок зазначених факторів маємо ситуацію, в якій наша інтелектуальна еліта політичної сфери до сих пір не спромоглася спродукувати бодай якої доктринальної бази для нашого суспільно-політичного життя.

Цей пост – початок скромної спроби «любителя» вкласти лепту у формування такої бази, коли професіонали демонструють вперте «небажання» виправляти ситуацію.

Є на «Народній правді» автор, мимо статей якого не можливо просто пройти, коли переймаєшся проблемами сьогодення. Пропоную до уваги його статтю про явище самоорганізації як фундаментальний момент сучасного політичного устою розвинених країн.

Ганьба «хохляцькому» суспільствознавству – професіонали відстають від «любителів». Дуже мало подібного можна почитати у нашому інформаційному просторі. Я, наприклад, не можу пригадати жодної подібної публіцистичної роботи за останній час у наших виданнях.

Самоорганизация и диктатура в истории и современности

Vladimir 
http://narodna.pravda.com.ua/politics/47cde7c3c144c/

Неспособность людей к организованному и систематическому отстаиванию своих прав, решению общих вопросов, общеизвестна. Люди избирают власть и недовольны ею. Возмущаются существующими партиями – и не вступают в них сами. Взаимное недоверие, неспособность договориться идет снизу, от подъезда, дома, квартала и доходит до Парламента.

Граждане избрали мэра и возмущаются его решениями. Избранные гражданами депутаты разрешили застроить двор, хорошо зная, в следующий раз эти же недовольные строительством опять за них проголосуют. Люди не могут организоваться, чтобы отстоять придомовые территории, поддерживать порядок во дворе или подъезде, спросить, где их деньги, перечисленные за услуги ЖЭКа. В тех случаях, когда люди организуются, всегда находится активный общественник, который организует протест. "Нам вождя не доставало, Настоящих буйных мало, Вот и нету вожаков", пел классик. А так чтобы без буйных, чтобы все или большинство людей вышли, организовались, выдвинули требования, добились? Как же можно ожидать, что эти же люди выберут правильную власть в стране? "В драке не выручат, в войне победят", говорил в таких случаях Жванецкий.