Є на «Народній правді» автор, мимо статей якого не можливо просто пройти, коли переймаєшся проблемами сьогодення. Пропоную до уваги його статтю про явище самоорганізації як фундаментальний момент сучасного політичного устою розвинених країн.

Ганьба «хохляцькому» суспільствознавству – професіонали відстають від «любителів». Дуже мало подібного можна почитати у нашому інформаційному просторі. Я, наприклад, не можу пригадати жодної подібної публіцистичної роботи за останній час у наших виданнях.

 

Самоорганизация и диктатура в истории и современности

 

Vladimir 
http://narodna.pravda.com.ua/politics/47cde7c3c144c/

Неспособность людей к организованному и систематическому отстаиванию своих прав, решению общих вопросов, общеизвестна. Люди избирают власть и недовольны ею. Возмущаются существующими партиями – и не вступают в них сами. Взаимное недоверие, неспособность договориться идет снизу, от подъезда, дома, квартала и доходит до Парламента.

 

Граждане избрали мэра и возмущаются его решениями. Избранные гражданами депутаты разрешили застроить двор, хорошо зная, в следующий раз эти же недовольные строительством опять за них проголосуют. Люди не могут организоваться, чтобы отстоять придомовые территории, поддерживать порядок во дворе или подъезде, спросить, где их деньги, перечисленные за услуги ЖЭКа. В тех случаях, когда люди организуются, всегда находится активный общественник, который организует протест. "Нам вождя не доставало, Настоящих буйных мало, Вот и нету вожаков", пел классик. А так чтобы без буйных, чтобы все или большинство людей вышли, организовались, выдвинули требования, добились? Как же можно ожидать, что эти же люди выберут правильную власть в стране? "В драке не выручат, в войне победят", говорил в таких случаях Жванецкий.

 

( Далі )

http://narodna.pravda.com.ua/politics/47cde7c3c144c/

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

«Національна еліта ще не зрозуміла, що для диверсифікації ризиків, зменшення тягаря, пов’язаного з ухваленням рішень, краще рознести компетенції на різні рівні влади. Та й з огляду на необхідність готувати відповідальних державотворців краще надавати їм можливість потренуватися спочатку на тих рівнях влади, де помилка не є фатальною і може бути легко виправлена.»
«Зрештою, більшість народних депутатів не пройшли вишкіл на місцевому рівні — для них реальні проблеми самоврядування є безмежно далекими. На відміну від європейських парламентарів, де кар’єра публічного політика починається з квартального комітету чи мікрорайону і перебуває під постійним прискіпливим контролем з боку партійних функціонерів, що, до речі, є гарантією від феномена «перебіжчиків».
http://www.dt.ua/1000/1550/56558/

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Що для Вас, шановний читачу, означає поняття «самоврядування»? Для мене, наприклад, це – необхідна норма людської свідомості, яка стосується відповідальності за стан свого місця проживання (місто, село, мікрорайон у місті).
Усі нормальні люди в усіх цивілізованих країнах приймають належну участь в управлінні у своєму місці помешкання. А ми хоч знаємо в обличчя депутатів своїх місцевих рад?
Але вже і в Україні є приклади справжнього самоврядування. Тільки ріст цих паростків реальної демократії нинішня влада нахабно гальмує.

«Власть на всех уровнях противодействует процессу формализации прав громады на свою территорию. Так, в 2005-м дважды отменялся совместный приказ госкомитета по земельным ресурсами, градостроительству, ЖКХ и Фонда госимущества от 1996 года о порядке установления и закрепления границ придомовых территорий...»
http://expert.ua/articles/8/0/4705/