СІЛЬСЬКЕ  ГОСПОДАРСТВО.  МОРАТОРІЙ

Було б добре нам – громадянам – у наш історичний момент – час становлення підвалин державності – усвідомити у якості елементарної освітньої бази (як елементарні загальні шкільні знання) найголовніші речі соціального порядку сучасної спільноти, на чому вони базуються, від чого залежать. Аби ці знання використати у цей критичний час – час становлення державності.

Наприклад, один із найголовніших формоутворюючих елементів соціального буття – це інститут приватної власності. Цей інститут визначає парадигму економічного буття соціуму, спосіб виробництва матеріальних благ в ньому, від чого залежить наш добробут.

Якщо у країні нема належного законодавчого забезпечення інституту власності то це відбивається і на її економіці. Що ми і бачимо в Україні. До сих пір у нас не створено нормальної нормативної бази у секторі малого бізнесу, який у сучасному соціумі дає більше 50% ВВП. Добавимо сюди такий наріжний елемент, як сільське господарство, в якому досі (через 16 з половиною років після падіння радянського режиму!!!) не те що не врегульований, а взагалі не працює інститут приватної власності! «Джерело» його функціонування (ринок землі) перекрито каменем мораторію на продаж земель сільгосппризначення.