![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
ДОКТРИНА ДЕРЖАВНОСТІ
КУЛЬТУРА
Одна з головних умов соціального прогресу – певний рівень культури у соціумі. Під терміном «культура» маю на увазі широке його значення, але в першу чергу ті елементи, що є інструментами соціальної інтеграції, так як соціальний прогрес – це перш за все інтеграція населення певної території з етнографічної маси у державницьку спільноту. На теренах сучасних розвинених країн така інтеграція відбувалася на базі домінуючого етнотипу. Я не беру такі виключення з правил, як деякі держави, що не мають домінуючої культури у своєму бутті, бо на їх територіях за певних обставин сформувались політичні спільноти, які складаються з декількох народів, проживаючих споконвічно на своїх компактних територіях, тому проеціювати їх суспільно-політичний устрій на українську реальність не годиться. На нашій території (окрім Криму) домінує один етнос. Тому та обставина, що він не пройшов такого ж етапу соціального становлення – культурного та політичного – робить його недорозвиненим як мешканця своєї споконвічної території.
Якщо серед спільноти певної території нема процесу виокремлення єдиного культурного поля (яке характеризується перш за все єдиним мовним полем), то не формується серед неї й того каркасу, який був би базою суспільного буття, направленого на інтеграцію та створення повноцінної державності та рівня достатку.
В закладці цих наріжних каменів суспільного буття маємо проблему – «не спрацьовує» належним чином національна ідея як базис політичної діяльності теперішніх суб’єктів політичного життя. І в цьому нинішні очільники дають великого «дрозда», ігноруючи національну ідею як мобілізуючий елемент у політичній платформі, боячись чіткої декларації національних атрибутів перед сходом країни. Взагалі-то їх позиція зрозуміла, з них, можливо, взяти нічого, отже, їх недолугість повинна бути уроком для нових діячів: у якості мобілізуючої сили потрібно закласти чіткі положення політичної платформи з національним культурницьким началом. Це положення щодо становлення мовного простору та розвитку національної культури. Цей елемент політичної платформи буде мобілізуючим для еліти суспільства – інтелігенції. 17 р. незалежності ці прошарки (літератори, журналісти, музиканти, художники, педагоги і т. д.) не залучались до політичної участі за яким-небудь системним планом дій. І це – велике упущення. Навіть просто декларація зазначених положень платформи та деякі справи у культурницькій сфері звернули б увагу цих прошарків та спонукали б до хоч якогось проявлення громадянської позиції. А якщо ж буде план свідомого залучення, то таким чином буде створюватись русло скоординованої участі, яке каналізує суспільний потенціал у справі побудови своєї державності – представницької демократії.
Такий державотворчий потенціал є у будь-якому здоровому суспільстві. Був він достатньої сили і в Україні до часів комуністичної експансії у західну Україну у 1939 р. Зараз наш соціум поволі регенерує, і з теперішнім певним суспільствознавчим багажем можна в деякій мірі свідомо використовувати джерела суспільної сили.
КУЛЬТУРА
Одна з головних умов соціального прогресу – певний рівень культури у соціумі. Під терміном «культура» маю на увазі широке його значення, але в першу чергу ті елементи, що є інструментами соціальної інтеграції, так як соціальний прогрес – це перш за все інтеграція населення певної території з етнографічної маси у державницьку спільноту. На теренах сучасних розвинених країн така інтеграція відбувалася на базі домінуючого етнотипу. Я не беру такі виключення з правил, як деякі держави, що не мають домінуючої культури у своєму бутті, бо на їх територіях за певних обставин сформувались політичні спільноти, які складаються з декількох народів, проживаючих споконвічно на своїх компактних територіях, тому проеціювати їх суспільно-політичний устрій на українську реальність не годиться. На нашій території (окрім Криму) домінує один етнос. Тому та обставина, що він не пройшов такого ж етапу соціального становлення – культурного та політичного – робить його недорозвиненим як мешканця своєї споконвічної території.
Якщо серед спільноти певної території нема процесу виокремлення єдиного культурного поля (яке характеризується перш за все єдиним мовним полем), то не формується серед неї й того каркасу, який був би базою суспільного буття, направленого на інтеграцію та створення повноцінної державності та рівня достатку.
В закладці цих наріжних каменів суспільного буття маємо проблему – «не спрацьовує» належним чином національна ідея як базис політичної діяльності теперішніх суб’єктів політичного життя. І в цьому нинішні очільники дають великого «дрозда», ігноруючи національну ідею як мобілізуючий елемент у політичній платформі, боячись чіткої декларації національних атрибутів перед сходом країни. Взагалі-то їх позиція зрозуміла, з них, можливо, взяти нічого, отже, їх недолугість повинна бути уроком для нових діячів: у якості мобілізуючої сили потрібно закласти чіткі положення політичної платформи з національним культурницьким началом. Це положення щодо становлення мовного простору та розвитку національної культури. Цей елемент політичної платформи буде мобілізуючим для еліти суспільства – інтелігенції. 17 р. незалежності ці прошарки (літератори, журналісти, музиканти, художники, педагоги і т. д.) не залучались до політичної участі за яким-небудь системним планом дій. І це – велике упущення. Навіть просто декларація зазначених положень платформи та деякі справи у культурницькій сфері звернули б увагу цих прошарків та спонукали б до хоч якогось проявлення громадянської позиції. А якщо ж буде план свідомого залучення, то таким чином буде створюватись русло скоординованої участі, яке каналізує суспільний потенціал у справі побудови своєї державності – представницької демократії.
Такий державотворчий потенціал є у будь-якому здоровому суспільстві. Був він достатньої сили і в Україні до часів комуністичної експансії у західну Україну у 1939 р. Зараз наш соціум поволі регенерує, і з теперішнім певним суспільствознавчим багажем можна в деякій мірі свідомо використовувати джерела суспільної сили.
5 comments | Leave a comment