Отличная статья. Подобные идеи витают в воздухе уже давно, но, к сожалению, пока еще не на уровне тех, кто готов платить.

Мне кажется, очень важно, чтобы журналисты подключались к таким идеям и распространяли их. А еще, чтобы те же журналисты задавали вопросы, которые интересуют меня, на различных ток шоу. Слушала сегодня на Эре Кармазина, так такое впечатление, что журналистка просто подавала ему поводы похвалить себя и Кличко. Грустно. Вспоминается статья Вики Сюмар, что Черновецкого мером второй раз сделают не пенсионеры, а журналисты.

"чтобы те же журналисты задавали вопросы, которые интересуют меня, на различных ток шоу."

Ви зазначили ключову проблему - суспільний запит на здорові речі. Його якось потрібно починати формувати. А чекати, що журналісти перші почнуть - це те ж саме, про що сказано у статті - чекати у середовищі нинішніх політиків доброго царя.

Ось, наприклад, Вам чи не цікаво було б сформулювати свій запит до журналістики хоча б у пості у ЖЖ? Мені б було дуже цікаво почитати. Знайшлись би спільні речі. До них би, може, ще хтось приєднався, і т. д. по ланцюжку.

Можна спробувати.
Я кілька разів намагалась писати до journalism_ua з деякими ідеями щодо середнього класу та інформаційної кампанії про НАТО, але якось воно залишилося без відгуку. Таке враження, що з 2004 журналісти абсолютно змінилися.
Але, з іншого боку, незважаючи на розуміння того, що соціальні процеси йдуть дуже повільно, помічаю, що мені і самій ДУЖЕ важко примушувати себе слідкувати за подіями, тому що прогрес настільки малий. Здається, що мені вже все зрозуміло, тільки незрозуміло, як зробити так, щоб воно рухалося швидше.
Я подумаю. Давно над цим не думала.

"як зробити так, щоб воно рухалося швидше."

Головна, мабуть, наша проблема - це руйнування нормальної соціальної структури у сталінські та подальші часи (найбільша соціальна "селекція" в Україні - це голодомор, і спеціалісти говорять про постгеноцидне суспільство). Після комуністичної селекції ми маємо велику к-ть, яка розмножилась за часи ком. влади, люмпенізованого контингенту, а контингент думаючого громадянина страшенно скоротився. Отже, тепер маємо дуже малу його концентрацію по території країни. Через це думаючі люди тепер знаходять так мало однодумців у своєму оточенні.
Тому вихід із такої ситуації - наводити коло однодумців за допомогою сучасних засобів (інету) у загальному масштабі країни. Потрібно вчитись їх використовувати з якомога більшим ККД.
Припустимо, зараз у ЖЖ нас двоє. Можемо знайти ще по одній людині, ці люди - ще по одній і т. д.
Але для початку повинна бути визначена мета такого ком"юніті.
Давайте спілкуватись далі. Спробуйте зробити зазначений пост, поміркуємо далі :)

Я не певна, що думаючих людей не так багато. В інших країнах, як на мене, їх не набагато більше, хоча геноциду там не було. Коли у людини комфортне життя в умовах, де все налагоджено та йде своїм шляхом, то їй не треба багато думати. Проблеми, звичайно, є всюди, але вони просто різні.
А стосовно журналістів подумаю. А поки я думаю, один мій знайомий запропонував зробити "Свободу" (не Шустера, а іншу) на тему процедур розслідування в Україні. Його стаття на цю тему є на Майдані http://www.maidan.org.ua/static/mai/1206084683.html Чекаємо, що з цього буде. Було б прикольно, якби політиків змусили говорити про конкретні проблеми.